
Тарас Шевченко - один з не багатьох символів українців. Символ, який не старіє з роками, і не те що не перестає бути актуальним, а навпаки, його вагомість для українців набирає обертів з кожним роком, часом, хвилиною.
Сьогодні, в день народження поета про значення його віршів говорили багато і в усіх куточках України. Як завжди, хочу поділитись своїми враженнями від сьогоднішнього дня :)
В Донецьку ніколи не відчувала, що 9 березня - це якійсь особливий день. У Львові це було відчутно завжди.
8-9 березня по-львівські - це перш за все майже святі "ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ"!

Мені імпонує така відданність галичан символам української нації, традиціям, святиням. В такі дні відчувається єдність народу, розумієш, що Україна є і буде, що ми вистоїмо і переможемо.

Шевченківська верба - це пагінці від тої самої верби, яку Шевченко посадив на засланні в Казахстані. Отже акція була дуже символічною: по-перше садили вербу разом дітки зі Сходу та з Заходу, що дуже важливо в наш час для єднання нації, по - друге в акції приймали участь люди різних поколінь - найменьшій учасниці було півтора роки, а найстаршій - 74! Це важливо з точки зору спадкоємності поколінь. По-третє акція носила просвітницький характер - діти читали вірші Шевченка, після того дивились документальний фільм про життя поета. По -четверте акція мала екологічний характер. Центр Волонтерства не дарма обрав Левандівський парк, який є далеко не центральним парком Львова (я впевнена Ви розумієте що це означає ;))
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Не стесняйтесь оставлять свои комментарии!!! ;)