Коли тільки переїхала до Львова, і ходила вніч на 1 січня до памятника Степана Бандери, то там з захопленням розказувала чим відрізняється патріот України в Донецьку від патріота у Львові.
Бути українським патріотом в Донецьку завжди було не те що важко чи складно, це було більш цінно, до тебе висувалось більше вимог, вірніше ти сам їх до себе висував. У Львові ти патріот апріорі, бо а як же - ти ж львівянин! Хоча не в образу, але це не завжди так, дуже не завжди. І навіть якщо ти патріот у Львові, то в більшості це просто слова, не дії (знову ж, не в образу).
І навпаки, я не знаю жодного донеччанина, який би просто сидів і розказував шо він любить Україну. Він це показував, доводив своїми справами.
Бути українським патріотом в Донецьку завжди було не те що важко чи складно, це було більш цінно, до тебе висувалось більше вимог, вірніше ти сам їх до себе висував. У Львові ти патріот апріорі, бо а як же - ти ж львівянин! Хоча не в образу, але це не завжди так, дуже не завжди. І навіть якщо ти патріот у Львові, то в більшості це просто слова, не дії (знову ж, не в образу).
І навпаки, я не знаю жодного донеччанина, який би просто сидів і розказував шо він любить Україну. Він це показував, доводив своїми справами.